Підготувала: вихователь Носікова Вікторія Олексіївна
ПОРАДИ БАТЬКАМ.
ДОЛАЄМО АГРЕСІЮ РАЗОМ.
Поясніть дитині, що кожна людина має право на прояв своїх почуттів та емоцій, головне – навчитися керувати ними, а не бездумно й безконтрольно піддаватися їхньому впливу.
Важливо вчитися самим і навчити дітей не заганяти емоційне напруження всередину, а виражати його адекватними, неруйнівними способами.
Допомагайте сину чи доньці опановувати навички безконфліктної поведінки: аргументовано відстоювати свою думку, виражати свої емоції прийнятними словами, інтонацією, діями. Якщо в сім’ї не вдаються до методів «фізичного виховання», всебічно обговорюють гострі ситуації й шукають компроміси, то дитина засвоює такий стиль поведінки як позитивну життєву настанову.
Якщо в малюка з’являються ознаки агресивної поведінки, слід насамперед проаналізувати, чи не є вони проявами хвороби.
Якщо дитина вступила в бійку, захищаючи від зазіхань інших малят свої іграшки, необхідно пояснити, що діти зовсім не бажають їй нічого поганого. Їм просто хотілося побавитися разом з таким вихованим хлопчиком (дівчинкою), у якого (ї) є чудові іграшки.
Якщо дитина говорить, що хтось її скривдив і довелося дати відсіч, не треба сварити її. Якщо «фізичні» заходи протидії були виправданими, необхідно визнати це. Малюкові слід пояснити, що бажано не битися, а шукати інші способи. але вимагати бути зовсім пасивним не можна.
Якомога частіше ставте дітям запитання: «Чого тобі хочеться? А як краще це зробити? Чому?».
Для дитини немає значення, яким способом привернути увагу дорослих – негативним чи позитивним. Тому треба намагатися якомога частіше надавати взаємодії з дитиною позитивного відтінку.
З агресивними дітьми доцільно використовувати арттерапію, роботу з піском, глиною, малювання, аплікацію, оригамі, ігри з мильними бульбашками.
Загалом, найважливішою виховною аксіомою, на якій має грунтуватися індивідуальний підхід до кожної дитини (агресивний малюк не є винятком), є така: «Усе виховання тримається на одному слові – люби!».
Дітей треба просто любити…
